Salai

[Salai]

У чорному світі зла і брехні
За білії крила вчепилась твої.
Ти ніс мене вгору, туди до небес,
А я так хотіла до едельвейс.
Та Бог повелитель і там ти слуга
Не чуєш мене бо я є чужа
Я квітку надії просила, а ти:
"Кохання не тут, воно на Землі
Кохання тут - гріх, там це - любов
Ти робиш тут - гріх, там - даєш кров!"
Ти невблаганний - моя це вина
Не можна хотіти того, що нема...
Вибач мені, я не хотіла думала
Бог дасть мені крила, щоб стати як ти,
Стати душою й летіти все вдаль поруч
З тобою...
26.02.2008р.


Зелені очі мов смарагди,
Бачу в різних я речах,
То на джинсах класні стрази,
То травичка на лугах.
Ти цікава таємнича
І глибока, як ріка,
А душа в одночас дика,
То спокійна і легка.
Ти ненавидиш, кохаєш,
Пробачаєш і живеш,
А пізніше запитаєш :
"Як й для чого це усе?"
Потім ти десь прочитала
Й зрозуміла зміст життя,
Ти для нього народилась
І що ти така одна!
26.02.2008р.



Я пішла ...
Я вас покинула я знаю...
Я не хотіла вийшло так,
Верталася з вечірки,а пішла до раю,
Продовжить вечір не хотіла так :
Я йшла і йшла і раптом впала
Під звуки гальм останній крик лиш подала.
Над власним тілом покружляла
І до дому я пішла.
Я не хотіла спати, я літала
Над рідним батьківським житлом,
І чула те, що не жива - я
І мати рідненька біжить бігом.
Кричить і плаче, а душа її
Щемить й горить вогнем
Я б потушила мамин біль
Якби буда живим дощем.
Незнаю я, як приглушити
Біль моіх батьків, я б зараз же
Пішла б до раю й просила б Бога,
Щоб мен він оживив.
Та це прохання марне,
Мабудь багато я згрішила?!
Чи хтось в минулому згрішив?!
А я гріхи ці кров" ю змила,
Того хто нагрішив.
Не треба плакати, не треба
Я буду жити вічно там-
У серці вашому й на небі
Мої кохані я вже там...
Тому ці сльози - буревій шалений
У моїй душі, простіть мене мої рідненькі,
Простіть, я мушу далі йти...
(Пам"яті Мишляєвої Оксани Юріївни,
09.06.1990 - 24.02.2008)
17.03.2008р. написанмй вірш



Найти свою книгу із безліч книжок,
Найти свою книгу, що знає мій рок,
Найти свою книгу про долю мою,
Можливо тоді вірний шлях я найду,
Можливо тоді тих помилок не зроблю
Десь добавлю, а десь зачеркну,
Можливо майбутнє собі оберу...
Хто він? І де він ?
Що долю мою написав,
Можливо помер,можливо ще юн,
А можливо вже стар,
А долю мою наперід уже знав.
Можливо це світ влаштований так,
У певний період є певний такт.
Він як годинник то"тік", а то "так"
І стрілка по колу там "тік, а тут "так"
Там "так", тут"тік"
По колу влаштований наш дивний світ
Та в цей період у цьому житті
Ця доля належить сьогодні мені.
А дась незабаром, або, коли я помру
Хтось отримає долю мою,
А хтось вже прожив моє життя
І все йде по колу, але це вже не я...
17.12.2009р.


******
В житті моєму був художник ...
Він малював для мене сни,
І кожен ранок й кожен вечір,
Він був для мене Богом на Землі.
Я раптом вийду на подвір`я
Дивлюсь картина білого листа
Нічого я не бачу навколо - пустота.
І ось цей пензлик, як те сонце
Намалював для мене шлях,
Бабусь, що дивляться в віконце
І кожен крок, і в лавці цвях.
Він фарбами розмалював моє життя,
Лиш тоді відчула те, що справді я жива.
Тоді напевне знала, кого кохала
Й з ким кохалась, кому брехала,
А кого боялась, кого я зневажала,
А кому добра бажала,
Кому життя я дарувала.
І це все тілом відчувала:
Коли в коханні зізнавалась,
Коли тремтіла та шарілась
Коли боліло, в голові крутилось,
Коли жити не хотілось,
Коли сльози по щоках котились.
Коли нещасна і щаслива,
Коли сумна і боязлива.
Я це хотіла пізнавати
І далі в себе поглинати,
Та кінчилися фарби
І я стала це втрачати :
Не боялась не страждала,
Не кохалась не кохала,
Не сумна не боязлива
Я в собі це погубила,
Бо байдужою ставала
І в собі все закривалась,
Вся картина сірою здавалась,
А я, як жовтий лист осінній
З іншим листям все зливалась
Той запах, смак і звук
Зберегти я не старалась
І з листям більше все зливалась...
Вирізнятись не хотілось
Просто я боялась, що втрачала те,
Що відчувала і тоді картина
Білим смутком стала.
Тоді вже я не існувала...
26.08.2009р., 02.01.2010р.

Флейта
Якби була я флейтою чарівною,
Розвіяла б твої ці сірі дні -
Мелодію магічну грала я тобі.
Куди захочеш милий мій тебе я віднесу,
На крилах музики моєї у казку занесу:
Де рицар ти відважний, а я в полоні в ворогів,
Ти визволив мене і серця дамою зробив,
Щоб я кохала вічно і ти мене любив.
Якщо не любиш ти казки, то може
Рай захочеш на Землі?!
Я враз заграю музику і ми відправимось туди.
Ти будеш Богом Вседержителем -
Царем серед царів, а я твоїм служителем -
Рабом серед рабів.
Ти будеш вічно правити у Вічності Твоїй,
Ая вічно служитиму і гратиму Тобі.
Якщо не хочеш раю, то може пекло по душі?!
Я враз тобі заграю і ми відправимось туди.
Володар в пеклі - ти - творець усьої
Нечисті, пороків, зла, брехні -
Усе це чорне і належить лиш тобі.
Та я зтобою до кінця, куди ти туди і я,
І в останні твої дні, я з тобою й граю лиш тобі.
Якщо не любиш містики й не слухаєш казки,
То може в світ науки відправимося ми?!
Куди захочеш милий мій тебе я віднесу,
Шкода, що тільки в мрії, бо я земна
І на Землі живу.
08.04.2008р.



*****
Буває так коли тривога на душі
Я маю те, що бережу в житті -
Його мого у серці і житті.
Я втрачу сенс мого життя,
Без нього я як нежива -
Не маю ласки і тепла...
В його руках уже вона...
Заграла скрипка у душі,
Побігли сльози по щоці.
Вони в обіймах в теплоті,
А я на зриві, на межі.
Це чорні дні мого життя.
Шукаю вихід, він один
Іду з життя зі смертю на один-
Ось так бурлить в крові адреналін,
Коли в житті ти сам - один.

[dym]

Якби ж ти була сопілкою(флоярою)моєю чарівною...

знаєш,
то я вірю,що із отих маленьких отворів,що призначені лиш для того хто обраного ,з під моїх пальців...,полилася б чарівна мелодія...

[Salai]

Дякую, за коментар! Мені дуже приємно, що мої вірші когось цікавлять.

[dym]

Дякую, за коментар! Мені дуже приємно, що мої вірші когось цікавлять.

а шо не на укр хворумі??
я зайшов,бо написався російськомовний віршик,вірніше є 2 варіанти,але він побудований на цитаті з росмовної книжки,от першим й вийшов рос варіант,та і вірш не дуже по правді...

[Salai]

Укр. форум не могла знайти. А ти пишеш вірші? Якщо так, то де можна їх почитати?
Скинь ссилку укр.форуму.

[morverad]

   Очеп'ятка: "Не змогла знайти".
   Але не смішить мене, Sflai. Наберіть у "пошуковику" українською мовою "вірші" та й пройдіться по тому, що виповзе. Я не хочу сказати, що вам не місце на россійськомовному форумі, але пробачте, навряд чи тут знайдеться багато кваліфікованих оцінувачів. Що до ваших віршів, то мені важко сказати щось розумне, але с початку зрозуміло, що такі строфи, як, наприклад "Я так хотіла до едельвейс", це не якось не зовсім по українськи (Більш я наявних помилок не знайшов, що, взагалі добре). А вірші ваші дуже цікаві, ось тількі мені не подобаеться постійне порушення ритму. Але ж це "вільна поєзія"...  А чому б вам не спробувати написати щось з дотриманням розміру та вірно розподіленими наголошеннями, в якомусь з "класичних" форматів? Скажу вам відверто, - це дуже цікаво. Беретесь?

[dym]

насправді укр поет сайтів,дуже не багато,й переважно всі вони сонні й мляві.
шо до моїх віршів...то я ж тут 1 запостив,ну не найкращій,ну але ...це тіпа експеремент,який по ходу не вдався,а так я виключно укр мовою пишу.

[Salai]

Єство
Я вже не можу більше терпіть…
Розум  хмільніє, серце кипить,
Тіло не мліє, а просто горить.
Візьми мене всю випий до дна,
Я нетерпляча і я вже твоя.
Чом ти не чуєш прохання мої ?
Я тебе хочу, а ти мене ні!
Що ж це за світ? Де я живу ?
Хто заспокоїть душу мою ?
Хто зрозуміє, що хочу тепла ?
За одну ніч життя віддала б.
Так це прохання жіноче єство
Мені не соромно мені все одно.
(29.01.2008 р.)



Чорний квадрат у квартирі,
Чорний квадрат у ночі,
Ми знову голі в кімнаті
Ми знову, знову самі.
Тільки місяць і зорі на небі
Підкажуть де наші тіла,
А я по зоряній карті неба
В квартирі тебе я найшла.
Тіло горить і палає ти ніжно
Так пестиш мене, а губи все
Шепочуть : «Кохаю ! Кохаю тільки тебе !»
Здавалось, що Вічність кохаємось ми,
Та ніч догорала. Часи на стіні.
Розходитись треба, а ми заперечуєм :
«Ні !!! Жити треба і не тільки вночі!»
(23.04.2008 р.)

Гріх
Ми – коханці, ми з тобою – різні два світи,
Я не можу жить без тебе і не можу жити з ним,
Та я вирвусь й стану небом над тобою у душі.
Ми з тобою будем разом, ми з тобою - я і ти.
Все, що спільного з тобою – небо й наші душі там,
Ми як дощ і вітер ми кохаємося там.
Так це гріх земний у небі, так у небі наші два світи
І в останній судний день вирок буде на Землі.
(19.04.2008 р.)


Без звуку…
Гроза на вулиці в дома я одна,
Запалила свічку сіла повз вікна,
Я чекаю зустрічі і його тепла.
За вікном блискає блискавка
Враз і тінь одна, з кожним разом
Блискавки приближається вона.
Я вже  трішки охміліла у глухій кімнаті цій,
Тут мелодія у двері, я відкрила
У дверях з букетом він.
Без звуку його запросила,
Без звуку випили вина,
Без звуку його я любила,
Без звуку кохалася я.
А потім двері закрила,
Потім знову сама.
Довго в вікно я дивилась…
Без звуку спати лягла.
(19.04.2008 р.)

Слова
Це було минулою весною –
Я познайомилась з тобою.
Ти був красивий чарівний,
Мов воскова фігура,
Які приємні ти казав слова,
Що я таких не чула.
Та світ – театр і люди тут актори,
Ти скажеш слово і уже збрехав,
Що ти нікого як мене, ще
В житті своєму не кохав.
А я скажу з ким не буває :
Фальшиві сльози, мрії у словах…
Таких як ти падлюк , їх вистачає
Та не всі ведуться на слова.
(29.01.2008 р.)


Іду. Туди… Чому ? – Незнаю!
Що робитиму я там ? – Себе питаю.
Іду. Навколо тіні і чужі обличчя
Ідуть у це сторіччя. Чому ? - Бо зве рутина!
На питання : «Що таке людина ?»
Вони мовчать, незнають, кажуть
Щось своє. А правда істини – ти де?
Та щоб розвіяти себе є поняття, як рутина –
Секс, байдужість, влада – різнобарвність нині.
А піднесеність душі у становищі людини ?
«А для чого ? І навіщо? Гроші є і ми живемо,
Ми вбиваємо, крадемо і в такому напрямку ідемо.
Ради власної мети і начхати нам на Бога 
Й на піднесеність душі. Народились ми у – пеклі,
А живемо - на Землі, ми родились в – перспективі,
А померли без мети… »
(17.05.2008 р.)


Ти ж знаєш друг…
Ти був мені другом, а я тобі ні…
Давно ми дружили  з тобою,
Перший цілунок подарувала тобі,
І все понеслося грозою…
Довго гриміла бурхлива гроза –
Наших емоцій – нещасна.
Я так не хотіла, але берегла
Нашу дружбу прекрасну.
Я так тобі вдячна за всі шкільні дні,
Де був ти присутній зі мною,
Як довго тоді цілувалися ми,
Думала завжди буду з тобою.
Враз провинилась - кохання найшла
І тут не до тебе ти знаєш,
З ним покрутила і знову твоя,
Та з ким не буває ти ж знаєш.
І знову провина в цей раз я сама,
А ти кохання шукаєш…
При вході у серце стоїть вже вона,
А я все надію втрачаю.
Танці у школі, блукаю сама,
Очима тебе я шукаю, кохання і ласки
Від тебе нема і вечір сьогодні вмирає.
Кінчились танці іду до дому сама
Чую мене здоганяєш,
І знову цілунки, і знову твоя,
І знову з тобою ти ж знаєш…
Кінчилась школа, кохання пройшло
Тобі не до мене й мені все одно,
Кінчилась дружба. Ти знаєш…
(29.01.2008 р. – 16.06.2008 р.)


Ти наша матінка, матуся,
Ти – ангел наш, ти – берегиня
Домашнього вогню, за що тебе
Ми любим і відчуваєм теплоту.
Ти знаєш мамо, як нам добре,
Що у нас є ти, коли ти вранці
Зробиш їсти, коли на ніч цілуєш
Й солодких снів бажаєш у ввісні,
Коли обнімеш й витреш сльози
І зразу стане легко на душі,
Твої поради найдорожчі
Ніде таких немає на Землі.
Ти нам пробач, що ми буваєм
Не слухняні, такі вже є, ну
Що поробиш з нами за те
Ми сильно любимо тебе,
Й таких як ми більш не буде у тебе.
 Кохана мамо з Днем Народження
Вітаємо тебе!
(Цей вірш до Дня Народження моєї матусі Валі яку я дуже сильно люблю 12.10.2008 р.)